Олімпійський футбольний турнір — футбольний турнір, який є частиною Олімпійських ігор.
На Олімпіадах 1900 і 1904 проводили тільки демонстраційні турніри, оскільки гра ще не була надто поширена. Офіційно футбол включили до програми літніх Олімпіад в 1908 р. На Олімпіаді 1908 завдяки зусиллям Англійської футбольної асоціації проведено перший повноцінний турнір. Англійці домоглися введення футбольних змагань, але вимога МОКу щодо обов'язкового любительського рівня всіх команд ставила професіоналів і аматорів в різних умовах. На Олімпіаді могли виступати лише аматори.
На початку XX сторіччя професіоналізм існував лише в кількох країнах. Після Другої світової дедалі більше держав узаконили футбольний професіоналізм. Тепер футбол став професією для переважної більшости найсильніших гравців. Проте в соціалістичних країнах влада вважала всіх спортсменів любителями (офіційно вони були тренерами фізкультури чи працівниками державних установ), тому проти західних команд грали найсильніші гравці-профі, переодягнені у форму олімпійської збірної. Країни Східної Європи домінували післявоєнних олімпійських змаганнях. Тому турніри втратили престиж і можливість об'єктивно показати розвиток футболу у тій чи іншій країні. Важливе рішення прийняв конгрес ФІФА у 1978 році — гравцям, які виступали у чемпіонаті світу (у відборі або фінальній частині) заборонили грати за олімпійські збірні.
З початку 90-х рр. МОК і ФІФА нарешті дійшли до компромісу — поділ на любителів і профі остаточно відмінили. З 1992 року в олімпійських футбольних турнірах повинні виступати лише футболісти молодші від 23 років (додатково можна заявляти 3 гравців без вікових обмежень). Змагання стали доброю нагодою для виявлення юних талантів, олімпійські команди часто готують резерв для головної збірної країни.
З 1996 року окремо проводиться і жіночий футбольний турнір, який не має вікових обмежень.
